Сватання

До числа передвесільних обрядів відноситься сватання. Найчастіше сватами виступали шановні родичі з боку нареченого. Іноді самі батьки нареченого брали на себе цю роль чи запрошували відомого своїм красномовством і чарівністю людини стороннього. Але у всіх випадках благословення батька нареченого було необхідно. Вважалося, що в середу і п'ятницю не слід затівати сватання, так як ці дні несприятливі для шлюбу. Також було небажаним, щоб як сватання, так і сама весілля не припадала на тринадцяте число. У той час як непарні числа 3, 5, 7, 9, для сватання та весілля вважалися щасливими.
Сватати, як правило, відправлялися із заходом сонця. Хто йшов в будинок зі сватанням, намагався по дорозі ні з ким не зустрічатися і не розмовляти. Під час розмови намагалися непомітно для оточуючих доторкнутися до ніжки стола, за яким велася бесіда. Спочатку вели розмову на сторонні теми і лише після цього переходили до сватанню в алегоричній формі: «шукаємо овечку, не заблукала чи», «у вас товар, у нас купець», «у вас кунічка, у нас мисливець» і т.д.
У перший день сватання з'ясовували, чи згодна сім'я видати наречену заміж, і в разі позитивної відповіді батьки нареченої і свати тричі обходили навколо столу, хрестилися і на цьому розлучалися. Увечері того ж дня або на другий день домовлялися про день оглядин (зазвичай, вони влаштовувалися через тиждень після сватання в будинку нареченої). У разі відмови свати закривали двері спиною. Вважалося, що це заважало дівчині в подальшому вийти заміж.